- відлучний
- -а, -е, діал.Відділений, відокремлений.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відлучний
Смотреть что такое "відлучний" в других словарях:
безвідлучний — а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де небудь … Український тлумачний словник
невідлучний — а, е. Який постійно перебуває коло кого , чого небудь; невідступний … Український тлумачний словник
безвідлучний — прикметник … Орфографічний словник української мови
невідлучний — прикметник … Орфографічний словник української мови
безвідлучність — ності, ж. Абстр. ім. до безвідлучний … Український тлумачний словник
безвідлучно — Присл. до безвідлучний … Український тлумачний словник
невідлучність — ності, ж. Абстр. ім. до невідлучний … Український тлумачний словник
невідлучно — Присл. до невідлучний … Український тлумачний словник
постійний — I 1) (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), сталий, безперервний, безупинний, нев[у]пинний, неспинний, безперестанний, безнастанний, ненастанний, повсякчасний, беззмінний, неперервний, невідступний, незмінний, неминучий,… … Словник синонімів української мови
